Неможливо мандрувати галасливими провулками та велелюдними ринками світу, не натрапивши на диво, відоме як шаурма. Завдяки привабливому поєднанню м'яса, овочів, соусів і хліба, ця популярна вулична їжа міцно увійшла до гастрономічних традицій усього світу. Яка ж історія цієї чудової страви і як її готують у різних культурах? Ця стаття проллє світло на захопливу історію шаурми, її різноманітні інтерпретації в усьому світі та відмінність між шаурмою і шавермою.
Історичне коріння шаурми
Вважається, що яскравий гобелен історії шаурми був витканий у північно-східному Середземномор'ї, де проживали арабо- і турецькомовні громади. Слово "шаурма", утворене від арабського дієслова "шаваа", перекладається як "смажити на вогні", що відповідає способу приготування цієї страви.
Шаурма традиційно передбачає обсмажування м'яса, такого як курка, баранина або ягня, на рожні – пристрої, оснащеному вертикальними шампурами, після чого м'ясо нарізають тонкими скибочками. Потім соковите, ніжне м'ясо вкладають у лаваш (прісний тонкий хліб) або піту (листковий хліб із порожниною) і доповнюють свіжими овочами, зеленню і чудовим соусом, який зазвичай готують із йогурту, часнику і спецій. Шаурма стала для кочівників і торговців ситною і портативною їжею, яку можна було швидко приготувати на вогні і з'їсти на ходу.
З роками ця близькосхідна страва проникла в різні частини світу, набуваючи різних назв і адаптацій у міру свого поширення.
Як називається шаурма в різних частинах світу
Шаурма, зберігаючи свій основний рецепт, набула різних назв залежно від регіону, в якому її готують, змінюючи смакові характеристики відповідно до місцевих уподобань:
У Туреччині шаурма має назву "донер". Тут на корж кладуть на вибір яловичину, баранину або курку, доповнюючи їх помідорами, перцем, солоними огірочками і соусом на основі йогурту, приправленим лимоном або оцтом. Донер-кебаб, різновид цієї страви, укладений у лаваш, став улюбленими ласощами європейців, зокрема, німців.
У Греції популярний "Гірос" – місцевий варіант шаурми з трьома можливими видами м'яса – свининою, куркою або бараниною. Гірос подають у лаваші з соусом на основі йогурту, картоплею фрі, цибулею і помідорами. На півночі країни в Гірос додають томатний соус або гірчицю.
Бртуч, вірменський варіант шаурми, передбачає маринування м'яса перед запіканням. У цю страву тут часто додають варені яйця, свіжі овочі, сир і зелень – усе це поміщають у лаваш.
В Ізраїлі для приготування шаурми використовують 4 види м'яса – баранину, телятину, індичку та ягня. Часто в шаурму поміщають картоплю-фрі. Усі інгредієнти загортаються в близькосхідний корж - піту. Додається хумус і приправа з маринованого манго.
В Україні шаурма з'явилася на початку 1990-х років і швидко зайняла місце улюбленого фаст-фуду завдяки своєму аромату, начинці та доступній ціні. А завезли шаурму в нашу країну вихідці з країн Кавказу та Центральної Азії.
Шаурма: більше, ніж просто страва
Шаурма – це не просто страва, це глобальний кулінарний феномен, який здобув визнання завдяки простоті приготування та вживання, а також яскравому смаку. Основний рецепт шаурми залишається простим – це справжня мелодія з м'яса, овочів, соусу та хліба. Однак його інтерпретація в різних країнах різна, кожна варіація відображає регіональні кулінарні вподобання та тонкощі. Попри розмаїття втілень, суть шаурми залишається незмінною – це свято простоти, смаку та шлунка!